Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №922/182/14
Постанова ВГСУ від 15.10.2015 року у справі №922/182/14
Постанова ВГСУ від 04.09.2014 року у справі №922/182/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 922/182/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Бакуліної С.В., Шаргала В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради, м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р.у справігосподарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради, м. Харківдо ТОВ "ДРОКОТ", м. Харківпростягнення 1 352 058,82 грн., за участю представників сторін:

позивача: Мирося С.В. (представник за дов. від 30.12.2013р. № 08-11/5886/2-13),

відповідача: Соловйов Є.А. (директор), Яковенко І.В. (представник за дов. від 20.03.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ДРОКОТ" про стягнення 1 352 058,82 грн. збитків, заподіяних через неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням міською радою земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2014р. у справі №922/182/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Харківська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві з доповненням TOB "ДРОКОТ" просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст. 225 ГК України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.2) ч.2 с. 22 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків, завданих порушенням договору є наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційною довідкою з реєстру права власності на нерухоме майно від 15.10.2013 р. за № 10861681 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1629,5 кв. м та літ "Б-1" загальною площею 83,5 кв. м по вул. Римарська, 14 у м. Харкові зареєстровано за ТОВ "ДРОКОТ" на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 р. N 3922.

Рішенням Харківської міської ради № 303/10 від 27.10.2010 р. "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано ТОВ "ДРОКОТ" дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Римарській, 14, (Дзержинський район), орієнтовною площею 0,1085 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1".

Пунктами 2.1., 2.2. вказаного рішення встановлено, що відповідач після прийняття цього рішення зобов'язаний: виконати проект відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1" та подати його на затвердження у встановленому порядку; виконати на етапі розробки проекту відведення земельної ділянки виконавчу зйомку земельної ділянки М 1:500 та передати її до управління містобудування та архітектури для занесення до єдиного топографічного плану.

Пунктом 2.3. рішення встановлено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування зазначених у додатку до цього рішення об'єктів буде надано їм у користування окремими рішеннями після надання проектів відведення земельних ділянок, погоджених у встановленому порядку.

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 01/13 від 23.10.2013 р., складеним посадовими особами відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради при обстеженні земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14, встановлено, що вказана земельна ділянка загальною площею 0,1085 га використовується ТОВ "ДРОКОТ" для експлуатації та обслуговування одноповерхової нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1". Право користування земельною ділянкою відповідно до положень діючого земельного законодавства не оформлено, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Загальні підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, згідно з якими відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, регулюється постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Згідно з п. 2, 4 зазначеного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольськими міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 711 від 06.11.2013 р. затверджено акт № 1 від 29.10.2013 р. про визначення збитків, згідно якого неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ТОВ "ДРОКОТ" земельної ділянки площею 0,1081 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14 протягом періоду з 01.11.2010 р. по 30.09.2013 р. без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, склав 1352058,82 грн.

Відповідач зазначену суму збитків позивачу не відшкодував, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд попередніх інстанцій виходив з того, що:

- судом встановлено факт правомірного набуття відповідачем права на нерухоме майно, наслідком чого є правомірність набуття відповідачем права на відповідну земельну ділянку з посиланням на положення ст.ст. 182, 331, 337, 657 ЦК України, ст. 120 ЗК України;

- позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним відповідних заходів на виконання положення Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, що є Додатком до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" від 19.12.2012р. № 960/12 щодо укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем;

- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо;

- позивачем не вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків;

- спірна сума збитків обґрунтовується позивачем умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, а наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення;

- відсутність в сукупності документів зазначених у п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N963" виключає можливість нарахування збитків за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів;

- ст. 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1. Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. №284, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування;

- законодавством не передбачено можливості встановлення органами місцевого самоврядування підстав для відшкодування шкоди, тому рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 06.11.2013 р. № 711 "Про затвердження акту про визначення збитків", що визначає розмір збитків для звернення до суду, є внутрішнім документом і не є правовою підставою для нарахування збитків.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що за відсутності вини відповідача, відсутні й правові підстави для стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку через не укладення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Як зазначалось вище, позивачем вжито заходів щодо оформлення в майбутньому договору оренди землі з відповідачем шляхом надання відповідним рішенням дозволу на виготовлення проекту спірної земельної ділянки.

При цьому посилання суду на обов'язок управління земельних відносин направити примірник договору оренди землі для підписання відповідачу є безпідставним, оскільки такий обов'язок виникає у разі наявності рішення сесії про затвердження розробленого відповідачем проекту відведення земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки в оренду, яке Харківською міською радою не приймалось через бездіяльність відповідача, яким проект відведення земельної ділянки не розроблено та в установленому порядку не погоджено.

Не може погодитись колегія і з висновком суду попередніх інстанцій, що спірна сума збитків обґрунтована позивачем умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, оскільки плата за землю справляється у вигляді земельного податку та орендної плати, яка в свою чергу за земельні ділянки державної та комунальної власності нараховується та сплачується за регульованою ціною. Звідси, Харківська міська рада при наданні земельних ділянок у користування не може застосовувати інші, ніж визначені законодавчими актами ставки орендної плати.

Не погоджується колегія і з посиланням суду на відсутність в даному питанні протиправної бездіяльності відповідача, яким сплачувався земельний податок, як підставу для відмови в позові, оскільки платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, до кола яких відповідач не відноситься, а є землекористувачем, на якого законодавством покладено обов'язок сплачувати саме орендну плату за використання землі комунальної власності.

Помилковими вважає колегія і твердження суду щодо відсутності у ст. 156 ЗК України такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення збитків за час тимчасового невикористання позивачем земельної ділянки, що в свою чергу є підставою для відшкодування збитків власникам землі в силу положень п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України.

Звідси твердження суду про ненадання позивачем належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо, які зазначені у п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N963", що в свою чергу виключає можливість нарахування збитків за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів, також є помилковими, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків за час тимчасового невикористання позивачем земельної ділянки, процедура нарахування яких передбачена Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 (п. 3.6, 3.7 постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно п. 3. 8. цієї ж постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р., вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати, як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України. Під час розгляду таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що в силу п. 2.1., 2.2 рішення Харківської міської ради № 303/10 від 27.10.2010р. у відповідача виникли зобов'язання щодо виконання проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1", подання його на затвердження у встановленому порядку, виконання на етапі розробки проекту відведення земельної ділянки виконавчої зйомки земельної ділянки М 1:500 та передачі її до управління містобудування та архітектури для занесення до єдиного топографічного плану.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем вказаного зобов'язання.

Натомість доказів щодо вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів по належному виконанню свого зобов'язання чи доказів неможливості виконання таких зобов'язань та відсутності вини у спричиненні заявлених до стягнення збитків, останнім суду не надавалось та судом не оцінювалось, що дає підстави вважати висновки суду про відсутність вини відповідача у спричиненні таких збитків передчасними.

Таким чином, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, а також не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та неправильно застосовано норми матеріального права, колегія вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду 1-ї інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014р. у справі №922/182/14 скасувати.

Справу направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: С.В. Бакуліна

В.І. Шаргало